Діденко Юлія Володимирівна,
кандидат геологічних наук,
учений секретар Науково-видавничої ради НАН України

Радченко Анна Ігорівна,
кандидат геологічних наук,
заступник директора з питань наукової та видавничої діяльності
Видавничого дому «Академперіодика» НАН України

Науково-видавнича діяльність Академії почалась одночасно зі створенням Всеукраїнської академії наук (ВУАН), адже оприлюднення результатів досліджень є одним з основних аспектів діяльності науковців, спрямованої на розвиток науки та суспільний поступ.

Все розпочалось з передачі до відання ВУАН друкарні Києво-Печерської лаври. Саме на цьому історично значущому й дбайливо збережуваному устаткуванні друкували праці наукових Відділів ВУАН, затверджені до друку першою Редакційно-видавничою радою Академії під орудою академіка Агатангела Кримського. Після цього видатного вченого Редакційно-видавничу раду (нині Науково-видавнича рада (НВР) НАН України) очолювала плеяда яскравих науковців: академiки Олександр Володимирович Палладiн (1935—1939, 1948—1957), Борис Сидорович Чернишов (1939—1945), Георгій В’ячеславович Курдюмов (1945—1948), Максим Федотович Гулий (1957—1962), Віктор Михайлович Глушков (1962—1964), Віктор Степанович Гутиря (1964—1978), Костянтин Меркурійович Ситник (1978—1981), Іван Іларіонович Лукiнов (1981—1983), Ігор Костянтинович Походня (1983—1988), Віктор Васильович Скопенко (1988—1989), Віктор Григорович Бар’яхтар (1989—1993) Володимир Володимирович Немошкаленко (1993—2002), Ярослав Степанович Яцкiв (з 2002). Завдяки їхній невпинній подвижницькій праці видавнича діяльність в Академії не припинялась жодного року, про що свідчать статистичні показники академічних звітів і протоколи засідань Ради щодо затвердження видавничих планів. Так, від 1918 до 1929 р. випущено загалом близько 500 назв видань, майже 300 з яких надруковано у згаданій вище друкарні. У роки Другої світової війни в евакуації було видано понад півсотні книг, присвячених передовсім актуальним проблемам збереження народного господарства. А вже наприкінці 1950-х років Академія виходить на рівень видання близько 200 назв наукових монографій у рік. Тобто у роки громадянської війни, Голодомору й у роки Другої світової війни сталінських репресій, спрямованих на винищення національного руху, української культури і свідомої інтелігенції, виходили друком наукові праці українською та іноземними мовами. Іноді ці видання потрапляли до переліку заборонених на теренах Радянського Союзу і знищувались, іноді ставали, багаторазово перевиданими і перекладеними, наріжними каменями значущих для всього світу наукових досягнень. Пізніше, під час відлиги, доби застою і стагнації СРСР, в умовах жорсткого контрою і партійної централізації, щорічні видавничі плани Академії наук України затверджували у Москві. Але й це не перешкодило розвиткові вітчизняної видавничої справи. Саме в ці роки набуло світового визнання академічне Видавництво «Наукова думка», яке постало з Лаврської друкарні за ініціативи керівництва Академії та Редакційно-видавничої ради. Тоді «Наукова думка» як провідний видавець наукової літератури у світі здобувала нагороди на міжнародних виставках, отримувала централізоване фінансування на випуск наукової літератури за усіма галузями науки, здійснювала випуск понад 80 % усієї видавничої продукції Академії наук України — монографій, збiрникiв наукових праць, журналів. І лише близько 10—15 % видань випускали установи Академії наук, які мали дозвіл на функціонування власних відомчих полiграфiчних дільниць. Розповсюдженням академічної друкованої продукції з початку 1940-х років займалися книжкові магазини Академії та видавництва “Наукова думка”.

Так тривало до здобуття Україною незалежності. Від 1992 року почався новий етап становлення нашої держави, отже нові завдання постали й перед Академією. Нова держава потребувала актуалізації власних наукових здобутків, сучасної мови, оновленої наукової термінології — чистого голосу, який мав впевнено долучитись до наукової дискусії світового рівня.

У надзвичайно важких умовах переформатування засад господарювання й усієї економіки країни, формування нового громадянського суспільства, Академія та НВР докладали неабияких зусиль до збереження, осучаснення  й розвитку видавничої справи.

Очолювана тоді академіком В.В. Немошкаленком НВР ініціювала створення Центру автоматизації видавничих процесів, силами якого було розпочато обробку текстів на базі видавничих комп’ютерних систем, а також Спеціалізованої друкарні наукових журналів при Президії Академії. Водночас усім науковим установам Академії було надано дозвіл на видання монографій, збiрникiв та матерiалiв конференцій поза видавництвом без будь-яких обмежень, забезпечено включення видання наукової літератури до державного замовлення, загальноакадемічні журнали «Вісник НАН України» та «Доповiдi НАН України» передано до виготовлення у Спеціалізованій друкарні, запроваджено контроль за регулярним виходом наукових періодичних видань. Попри усі негаразди науковці України отримали шанс започатковувати за актуальними науковими напрямами нові видання. Отже, у першій половині 1990-х рр. відбувався процес переходу видавничої діяльності на нові засади і нові технології: випуск наукових журналів було передано від «Наукової думки» у профільні наукові установи, запроваджено комп’ютерні технології, опановано сучасні способи виготовлення макетів видань й інші, дешевші, види друку. Одночасно доводилось вишукувати можливості для розповсюдження наукової видавничої продукції, адже з розпадом СРСР була фактично зруйнована й система поширення наукових видань. Цілеспрямовані зусилля призвели до загального зростання статистичних показників випуску книжкових і періодичних видань. Так, 1992 року побачили світ 661 книжкове та 81 періодичне видання, а 2002 року — 727 та 102 відповідно.

Від 2002 року справу академіка НАН України В.В. Немошкаленка продовжує академік НАН України Я.С. Яцків. Спеціалізовану друкарню реорганізовано у Видавничий дім «Академперіодика» НАН України, який є базовою організацією НВР, створено групу науково-методичного забезпечення видавничої діяльності НАН України, якою підготовлено різноманітні затверджені Президією НАН України документи, що регламентують певні аспекти науково-видавничої діяльності в наукових установах і Академії в цілому. Серед них положення про випуск видавничої продукції в НАН України, про академічну книжкову серію та періодичне видання, про забезпечення примірниками видань основних бібліотек, наукових і навчальних установ, функціонування окремих видавничих проектів тощо.

Долучається НВР і до роботи над нормативними документами державного значення: проектами Законів України, зокрема Закону «Про наукову та науково-технічну діяльність», проектами постанов Кабінету Мiнiстрiв України стосовно сприяння розвитку книговидавничої справи в Україні, державних цільових програм популяризації вітчизняної книговидавничої продукції та читання, формування плану заходів зі створення сприятливих умов для розвитку вітчизняного книговидання та книгорозповсюдження, а також підтримки української книговидавничої справи та читання, порядків Міністерства освіти і науки України щодо застосування показників видавничої діяльності й публікаційної активності під час атестації наукових і педагогічних кадрів тощо.

Традиційним напрямом роботи НВР є збирання й опрацювання статистичної інформації щодо щорічної видавничої продукції Академії. Так, від часів унезалежнення України видано понад 14 тисяч назв наукових монографій, понад 15 тисяч назв збірників наукових праць, науково-популярної і навчальної літератури, понад 1460 назв наукових монографій за кордоном, більше як півмільйона наукових статей загалом, у тому числі близько 130 тисяч у закордонних виданнях. Щорічні тиражі академічної видавничої традиції становлять майже 60 тисяч примірників. Максимальні значення цих показників спостережено у 2006—2008 рр., що пов’язано не тільки з відносною стабілізацією економічної й політичної ситуації в країні, а й зі святкуванням 90-річчя Академії: природно, що такий визначний ювілей вимагав підбиття підсумків і оприлюднення результатів основних наукових досягнень та історичних розвідок.

Опікується НВР і виданням суспільно значущих видань. Із залученням працівників багатьох не тільки академічних установ держави за координаційної ролі НАН України побачили світ «Юридична енциклопедія (2004), «Національний атлас України» (2007), «Історія української культури» (2013), «Енциклопедія історії України» (2013), «Шевченківська енциклопедія» (2015), «Енциклопедія міжнародного права» (завершення заплановано на 2019 р.), виконуються проекти «Франківська енциклопедія», «Історія української літератури», «Словник української мови» і «Енциклопедія сучасної України», а також багато творів репресованих вітчизняних літераторів та науковців, зокрема у серіях «Бібліотека школяра» і «Бібліотека української літератури», які видає «Наукова думка».

За ініціативою НВР НАН України та двох академічних видавництв відкриті постійно діючі видавничі проекти: «Наукова книга» (діє від 2001 року), «Наукові переклади», «Наука для всіх» і «Програма підтримки журналів НАН України» (2004), «Наукова книга. Молоді вчені» і «Українська наукова книга іноземною мовою» (2009). Нині за проектом «Наукова книга» видано понад 600 назв наукових монографій сукупним тиражем близько 170 тисяч примірників. Молоді вчені у межах виокремленого для них проекту змогли оприлюднити результати близько 80 одноосібних і колективних досліджень, у межах проекту «Українська наукова книга іноземною мовою» видано 62 наукові монографії англійською мовою, проект «Наука для всіх» нині нараховує 25 видань з різних галузей науки. За Програмою підтримки журналів НАН України, за весь час її функціонування виходило понад 40 назв видань, сукупна кількість випусків перевищила три тисячі, а сукупний тираж — 700 тисяч примірників.

Названі проекти розподілено між академічними видавництвами, робота яких є взаємодоповнюваною в цьому аспекті, як і в сфері науково-методичної роботи. Так, «Наукова думка» працює над розвитком вітчизняної наукової термінології, щороку організовуючи конференцію «Українська наукова термінологія» та готуючи до видання фундаментальні словники, наприклад: синонімів української мови, іншомовних слів, власних імен, сталих словосполучень, орфографічний та ін. Уперше в історії України у 1994—1998 рр. видано «Російсько-український словник наукової термінології» у трьох книгах: фізико-технологічна і математична, хіміко-біологічна та соціогуманітарна термінологія.

ВД «Академперіодика» провадить значну роботу з упровадження сучасних інформаційно-комунікаційних технологій і світових стандартів у вітчизняну видавничу діяльність. Цим цілям слугує організована за підтримки НВР щорічна наукова конференція «Наукова періодика: традицій та інновації», методичні рекомендації щодо увідповіднення вітчизняних періодичних видань світовим стандартам і вимогам, затверджена Концепція формування сегмента видавничої продукції НАН України в електронному середовищі.

Однак ці два академічні видавництва нині щороку випускають разом близько 15 % видавничої продукції Академії. Решту випускають наукові установи власними силами або із залученням сторонніх видавництв. Постійно зростає частка книжкових видань, випущених спеціалізованими науковими видавництвами за кордоном, останнім часом складаючи понад 20 %.

НВР НАН України здійснює науково-методичний супровід видавничої діяльності та моніторинг представлення наукової продукції Академії. Усі результати роботи НВР представлені на її веб-ресурсі, основну частину якого складають постійно оновлювані каталоги книжкових і періодичних видань. У каталозі книжкових видань представлені всі книги, видані всіма установами НАН України починаючи від 2004 року.

Зафіксоване протягом останніх кількох років скорочення обсягів наукової видавничої продукції НАН України (за кількістю назв, тиражами, обсягами) пов’язане з подіями на східних територіях держави, окупацією Автономної республіки Крим, загальними проблемами економіки країни. Однак значну роль у зміненні статистичних показників видавничої діяльності відіграють загальносвітові тенденції, пов’язані з переходом на нові технології у видавничій справі: поступова відмова від виготовлення тиражів, переведення багатьох видань у електронний простір та надання до них різнорівневого доступу, уніфікування видавничої продукції, зростання кількості авторів творів, поширення комплексних досліджень і праць, широке застосування англійської мови тощо. Виклики сьогодення спонукають до оптимізації системи наукового книговидання і мережі наукових періодичних видань, запровадження світового досвіду видавничої справи та потребують нових актуальних рішень з метою ефективного розвитку видавничої діяльності та публікаційної активності Академії.

Поєднання традицій і інновацій у процесі розвитку видавничої справи Академії є запорукою органічного розвитку відповідного сегмента світового інформаційного простору та цілеспрямованого провадження інформаційної політики держави.